Анімалістичний жанр
Жанр образотворчого мистецтва, головний предмет якого — тварина; ширше, анімалістика — будь-яке зображення тварин у мистецтві.
Анімалістичний жанр — жанр живопису, скульптури, графіки й декоративного мистецтва, присвячений зображенню тварин. Українські енциклопедії вживають також ширше слово «анімалістика»: зображення тварин, птахів та інших живих істот у світському образотворчому й ужитковому мистецтві та на ритуальних предметах.
Ці два обсяги варто розрізняти. Тварин зображували від верхнього палеоліту, а в європейському мистецтві вони постійно присутні в міфологічних, батальних, побутових, пейзажних і портретних творах як символ, атрибут чи деталь. До власне жанру належать твори, де тварина — головний предмет зображення. Як жанр анімалістика складається в голландському живописі XVII століття; за тезаурусом Ґетті, особливого розвитку живописне зображення тварин — собак, коней, худоби, екзотичних звірів — набуло в європейському малярстві XVIII століття. Окреме явище — «анімальє»: французькі скульптори середини XIX століття, які створювали реалістичну дрібну пластику з образами свійських і диких тварин.
На землях України найдавніші зображення тварин пов’язані з Мізинською стоянкою та Кам’яною Могилою; знаним є «звіриний стиль» скіфського мистецтва (пектораль із Товстої Могили). Анімалістичні мотиви панують у народному мистецтві — іграшці, кераміці, кахлях, розписі. У XX столітті світ фантастичних звірів і птахів створила Марія Приймаченко («Ведмеді на пасіці», 1965), а графік Яків Гніздовський лаконічно трактував образи тварин у графічних аркушах «Орел» (1968) і «Пава» (1980).
