Художники дії

Художники дії (екшн-пейнтери) — митці, які працювали з 1940-х до початку 1960-х років і чий підхід до живопису підкреслював сам акт творення як невід'ємну частину завершеної роботи. Замість того щоб ретельно планувати композицію, вони наносили фарбу краплями, бризками, ляпками й енергійними жестовими мазками, часто розкладаючи полотно на підлозі й рухаючись навколо нього. Слід кожного руху тіла фіксувався на поверхні, перетворюючи картину на запис фізичної дії та психічного стану художника. Термін «живопис дії» ввів у обіг критик Гарольд Розенберг у есе 1952 року, протиставивши цей підхід традиційному уявленню про картину як зображення. Найвідомішим представником є Джексон Поллок з його техніками розливання й розбризкування; до кола художників дії відносять також Віллема де Кунінга, Франца Клайна й інших майстрів у межах ширшого руху абстрактного експресіонізму. Ідея, що полотно є «ареною для дії», а не простором для відтворення, глибоко вплинула на подальший розвиток перформансу, гепенінгу та процесуального мистецтва.